Шевченко кодує український простір. От просто бере і прописує каркас, хребет, на який нанизуються усі життєво необхідні системи для України.
"Сім'я вечеря коло хати", "Ну що б, здавалося, слова", "Чи діждемося Вашингтона з новим і праведним законом".
Іронічний, трохи сумний, але впевнений Шевченко.
Сьогодні кожен українець, який захищає свою землю - такий же.
Шевченко - поет національний. Тобто він справді головний, він як абетка, з якої українець може складати власні слова. От уявіть собі, якби в нас не було Шевченка? Прикре видовище!
Та Григорович у нас є. А ще є чергова війна - і як би це не звучало дивно, та спробуйте перечитати Шевченка саме зараз. Ви відчуєте ту глибину і ту близькість крізь століття, яуі не кожному щастить відчути щодо власної культури.
А поки декілька фраз. Читаємо іх і наче не зовні вони прийшли, не з книжки - а з середини, з серця.
Немає коментарів:
Дописати коментар